Главная › Новости

Субособистість — щире бажання свідомості

Опубликовано: 13.01.2019

Коли я з Богом –  мені нічого боятися

З кожним роком на Аллатра ТБ виходить все більше і більше передач за участю Ігоря Михайловича Данилова. Кожна передача –  це не просто відеоряд знайомих облич, не просто відповіді на питання, а це Жива бесіда про найважливіше і найголовніше для людини.

20 лютого 2018 року вийшла передача під назвою «СУЇЦИД. ПІСЛЯСМЕРТНА ДОЛЯ» . Тема, звичайно, не весела, але дуже важлива. Важлива і цінна не тільки інформаційним змістом, а й тим, як вона допомагає побачити роботу свідомості в собі ж.

Впевнена, багато хто неодноразово чув у голові фрази «Мало часу, я не встигну злитися з душею», «Та нічого, не встигну так не встигну  – субособистість це теж нормально, в наступному житті вийду». Можливо, в нічний час ви відчували страх і в голові крутилася думка про те, що поруч можуть знаходитися ті, що ховаються в тіні. Друзі, все це чергова брехня свідомості, чергова пастка, яку вона поставила для Особистості. Як було сказано в одній з передач  — гачок, яким вона зачепила цю тушку і тягне в могилу.

Нав'язаний свідомістю страх ніколи не приведе до Життя. Страх – це не Життя, страх – це смерть, смерть тебе, як Особистості, смерть тебе як Ангела.

Після перегляду передачі «СУЇЦИД. ПІСЛЯСМЕРТНА ДОЛЯ» я зрозуміла, що стати субособистістю – це щире бажання свідомості! Тільки це своє бажання вона ховає і підносить Особистості як страх не встигнути злитися з Душею, як страх стати субособистістю. І щоб стати субособистістю, свідомість готова вляпатися в будь-який бруд, в будь-яку, м'яко кажучи, пригоду.

Як це проявилося? Під час перегляду вищевказаної передачі, свідомість кожні 5 хв говорила: «Не приведи господи, не дай Бог такого». Після передачі вона почала пропонувати картинки з історії, яка була розказана в передачі про хлопця і дівчину, вбивство і самогубство, що за ним настало. Вдалося це проігнорувати і не втягнутися. Просто спостерігала.

Далі свідомість почала пропонувати подумати, що кандук – це страшно, і невідомо де на нього можна нарватися. І паралельно з цією уявною пропозицією, свідомість почала нав'язувати ще й страх. У відповідь на такі пропозиції свідомості – запропонувала їй почитати книгу «АллатРа» Анастасії Нових. У міру того, як свідомість намагалася згустити фарби, як вона активно підкидала картинки сцен вбивства, знущання, думок про жителів тіней, кандуків – я починала все повільніше і повільніше читати, вдумливо, вникала в кожне прочитане слово. Вся увага в читання і в Лотос. І в міру того, як все більше і більше виходило ігнорувати свідомість і не годувати її увагою, вона бісилася все сильніше і сильніше. Прямо відчувалася ця біснуватість і метання. Це ще схоже на те, як дитина в істериці тягне батька до вітрини з іграшками, а батько повільно, але впевнено йде до дверей супермаркету.

І в певний момент свідомість в голові закричала: «Хочу бути субособистістю! Хочу зустріти кандука! Це 100% субособистість!» Зізнаюся чесно, в перший момент мимоволі завмерла. Це буквально доля секунди завмирання від несподіванки і знову повернулася до читання. Без страху, без осуду, просто продовжила читати –  повільно і вдумливо. А всередині радість, радість від того, що свідомість у сказі сказала правду про себе. Радість від того, що свідомості боляче. Через якийсь час такого вдумливого читання книги «АллатРа» зловила себе на тому, що мені зараз ніхто не заважає читати. В голові тихо! Свідомість мовчить! Всередині – почуття радості й вдячності Богу, вдячності Світу Духовному за підтримку і турботу, за наданий шанс стати Живим.

І наостанок, хотілося б привести слова Ігоря Михайловича, сказані в одній з передач :

“Ти – не очі, ти – не свідомість, ти –  Особистість. Так що, друже мій, Жити краще, набагато краще, ніж бути мертвим у світі тіней. І це правда”

Друзі, давайте Жити...

Автор: Світла

Знайшли друкарську помилку? Виділіть фрагмент і натисніть Ctrl + Enter.