Главная › Новости

Дмитро Шостакович » Українські реферати

Опубликовано: 22.10.2018

Радянськийкомпозитор, піаніст (1906-1975)

Шостакович,без сумніву, був і залишається найбільшим композитором XX століття. Сучасники, що зналийого близько, стверджували, що він міркував приблизно так: навіщо лізти на рожен, якщонащадки все одно будуть знати про тебе по музичним творам? Шостаковичне загострювати відносини з владою. Але в музиці він протестував проти насильства надособистістю. І це в той час, коли він був членом КПРС і беззаперечно слідувавїї вказівкам. У силу такої В«принципової м'якості характеруВ» він виступав напартійних пленумах і говорив з трибуни те, що від нього вимагали. Ці слова нетільки полемізували з його творчістю, але й ішли врозріз із самою його життям.Така думка багатьох людей, які знали Д. Шостаковича особисто. І думка ця підчому грунтувалося на В«кухоннихВ» бесідах з композитором.

ДмитроДмитрович Шостакович народився 25 вересня 1906 року в Санкт-Петербурзі. У 1925році він закінчив Ленінградську консерваторію. Вже Перша симфонія, якунаписав 19-річний композитор, заявила про народження неординарного таланту.

Післяреволюції з Росії виїхало чимало талановиті композитори - Рахманінов, Прокоф'єв,Стравінський, Глазунов. Створився вакуум став швидко заповнюватися музичнимипосередності, які об'єднувалися в різні суспільства типуПролеткульту. Саме в такому середовищі почав творче життя молодої Шостакович.

Революційно-партійнатема в його творчості займала в ті роки велике місце, була в центрі увагикомпозитора під час роботи над музикою до кінофільмів В«ЗустрічнийВ», В«Великийгромадянин В», кінотрилогії про Максима і в інших творах.

В1932 26-річний композитор написав оперу В«Леді Макбет Мценського повітуВ». Всічні 1934 року відбулася її прем'єра в Ленінградському Малому оперному театрі імосковському Музичному театрі імені Немировича-Данченка. Опера мала великийуспіх. За два сезони в Ленінграді минуло 83 спектаклю, в Москві - близько 100. Успіхкомпозитора викликав бурхливу реакцію в газетах: у той час було прийнято лаяти всенезрозуміле. Поряд з захопленими відгуками у пресі з'явилися статті, в якихкомпозитора звинувачували у формалізмі. Шостакович відповідав на такі статті, захищаючисвоє право на творчість і відхрещувався від приписуваних йому формалістичнихекспериментів. Він стверджував, що не можна шельмувати новий твір тільки зате, що мова його незрозумілий.

В1935 році його опера і балет В«Світлий струмокВ» були поставлені у Великому театрі. Післяпрем'єри почалася нова кампанія гонінь на Шостаковича. Це не дивно: двіпрем'єри великих творів молодого композитора - і відразу у Великому театрі.Такий своєрідний В«парад прем'єрВ», та ще успішний, привернув до себе увагубагатьох. До того ж в 1935 році музика Шостаковича з успіхом прозвучала закордоном, його твори виконували у Європі і в Америці.

28Січень 1936 газета В«ПравдаВ» опублікувала розгромну статтю В«Сумбур замістьмузики В». Ось цитата з неї: В«Уривки мелодій, зачатки музичної фрази тонуть, зникаютьв гуркоті, скреготінні і вереск ... Музика крякає, гупає, пихкає, задихається, щобяк можна натуральніше зобразити любовні сцени ... В»Через кілька днівз'явилася інша стаття: В«Балетна фальшВ». Шостакович першим з музикантівприйняв на себе удар, спрямований на багатьох його колег.

Однакв своє виправдання він не опублікував жодного рядка. Композитор мовчав цілих два роки,хоча багато чекали від нього відповіді. І ось 21 листопада 1937 року в заліЛенінградської філармонії відбулося перше виконання П'ятої симфоніїШостаковича. Вона і стала, по суті, відповіддю композитора на подіїдворічної давності, який він дав музичними засобами.

Рядкритиків розглядали зміст П'ятої, а також складеної слідом за нею Шостийсимфоній, як погляд на роль революції в розкріпачення особистості. Втім, рольцю можна було розглядати по-всякому.

В1941 педагог Шостаковича Г. Нейгауз заявив, що музичнимипопередниками Шостаковича були В«Скарлатті, Моцарт, Глінка, але не Вагнер, неЛист, не Шуман В»і назвав ШостаковичаВ« великим інтелектуалом В», якийВ«Апелював у своїй творчості насамперед до розумуВ».

Вроки Великої Вітчизняної війни злободенним документом, який отримав всесвітнєвизнання, стала Сьома симфонія Шостаковича. Вона була написана в 1941-му івиконана в 1942 році в обложеному Ленінграді. Це воістину геніальнетвір шокувало багатьох. Знаменитий італійський диригент А.Тосканіні, якийзнаходився в цей час в Америці, вжив усіх заходів для того, щоб добутипартитуру симфонії. Він розучив її з оркестром Національного радіо США і 19 липня1942 виконав симфонію в Нью-Йорку, записав на платівку. Завдяки радіо,твір облетіло весь світ.

Застворення цієї симфонії уряд СРСР вручило Шостаковичу у 1942 роціДержавну премію. А в 1943 році він став почесним членом Американськогоінституту мистецтв і літератури.

Черезрік композитор написав Восьму симфонію, прем'єра якої відбулася 4 листопада1943 року. На відміну від Сьомий, в цій симфонії відсутні прямі сюжетніасоціації, проте вона, як і інші твори композитора, зачіпала саміпекучі, хвилюючі проблеми сучасності.

Закінчиласявійна, і в країні почало коїтися щось незрозуміле. 10 лютого 1948вийшла постанова ЦК ВКП (б) В«Про оперуВ« Велика дружба В»В. Мураделі, присвяченеВ«Антинародному формалистическому напрямкуВ» у радянській музиці. Постановазвинувачувало у формалізмі не тільки Шостаковича, але і Прокоф'єва, Хачатуряна і навітьстарого Мясковського. Цькування композиторів організували в масштабі всієї країни. Влютому 1948 року у Великому залі Московської консерваторії пройшли збори, і наньому Шостакович сидів один у порожньому ряду. Поруч з опальним композитором ніхто ненасмілився сісти.

Ввересні 1948 року Шостаковича, вже удостоєного звання народного артиста РРФСР,по суті вигнали з Ленінградської та Московської консерваторій, де він вівкласи композиції і мав єдиний гарантований заробіток. Причому звільнилийого як професійно непридатного. У той час Шостаковичу було 42 роки. Внаступні чотири роки він написав музику до кінофільмів В«Молода гвардіяВ», В«МічурінВ»,В«Падіння БерлінаВ», ораторію В«Пісня про лісиВ», десять поем на слова революційнихпоетів і кантату В«Над Батьківщиною нашої сонце сяєВ». Такий був його відповідь нагоніння.

В1954 Шостакович став народним артистом СРСР, отримав Міжнародну преміюсвіту, і його зарахували до Великого театру консультантом по музичних питань.Посада придумали спеціально під нього, що дозволило йому уникнути мало неголодної смерті. Але в кінці року померла його дружина Ніна Василівна, і наопікою композитора залишилися двоє дітей: дочка Галина сімнадцяти років ічотирнадцятирічний син Максим.

В1958 році в Москві стало відомо про проведення Першого міжнародного конкурсупіаністів імені Чайковського. Д. Шостаковича призначили головоюоргкомітету. Через місяць після завершення конкурсу вийшло партійнепостанову В«Про виправлення помилок в оцінці творчості провідних радянськихкомпозиторів В». Воно реабілітувало опального в минулому В«формалістаВ». ІШостакович не витримав, вигукнувши з сарказмом: В«Велике історичнепостанову про скасування великого історичного постанови, ви подумайте, а?! В»

Д.Шостакович страждав своєрідною хворобою - відмиранням м'язів. На весіллі сина 20Жовтень 1960 він вийшов на сходовий майданчик і несподівано впав: відмовилиноги. При падінні він зламав ногу, довелося викликати В«швидкуВ» і прямо зсвята везти його в лікарню. Але і там Шостакович не припиняв працювати: вінписав по пам'яті, без рояля.

Восьмийквартет, присвячений пам'яті жертв фашизму, Шостакович написав дуже швидко, затри дні, відобразивши в ньому всі найважливіші події свого життя. У творі вінвикористав музику Першої симфонії, опери В«Леді Макбет Мценського повітуВ», Другоготріо пам'яті І. Соллертинський, а також музику Десятої симфонії, написаноївідразу після смерті Сталіна в 1953 році, і Першого віолончельного концерту 1959року, присвяченого М. Ростроповичу. Д. Шостакович вдався в квартеті д...